Я розчарувалась у тобі,
Як жаль що розчарувалась.
Я не вірила сама собі,
І кожний раз дивувалась.

Малювала я твої вуста ввісні,
І бажала знов поцілувати.
Для обох були ті сни тісні,
У яких коханою бажав ти називати.

Прокидалася я уночі,
І котились сльози по щоці.
Та перед очима були твої очі,
Які були як вода у ріці.

Як жаль що я вірила тобі,
І не помічала злого.
Яж думала що мало так годин в добі,
Щоб пізнати хлопчика свого.

Вибач що я довіряла,
Адже я тоді нічого не знала.
І довірою сіяла,
Бо здавалося тебе впізнала.

Комментарии

*для добавления комментариев необходимо войти или зарегистрироваться