26.02.13

Люди. Люди бувають суками. Пора би привикнути. Можли во я й справді не геніальна.. Деколи хочеш зблизитися з кимось але не знаєш як знайти підхід. Хочеш захистити когось але вони цим просто користуються або просто повторюють теж саму помилку знов. Я не знаю чому?? Деколи навіть я розуміючи що до нічого хорошого це не доведе огризаюсь, але чому? Треба просто мовчати. А коли мовчиш.. Коли мовчиш тебе рахують тряпкою, людиною без власної думки. Існує багато красивих слів, які доказують правоту моїх слів. Тоді виникає питання: як знайти цю золоту середину? Хтось знає? Враховуючи всі різні ситуації і різні обставини, думаю що точної відповіді ніколи не буде. Мене здається моя проблема це справедливість. Я стараюсь відноситись до людей справедливо і чекаю такого ж ставлення до себе. Я наївна у цьому плані. Можна зробити людині послугу, а на наступний день получити ніж у спину, потім пробачити і получити ще один. Усі люди заслуговують шанс, але скільки шансів людині потрібно що б змінитися? Деяким вистачає й одного, а інші не зміняться і після сотні. Так коли зупинитись давати шанси? На це питання люди теж ніколи не знайдуть відповідь. Після одного випадку я вирішила що не зможу пробачити одну близьку людину, але вже тоді він порвав мені сердце. І знаєте, йому було плювати. Він навіть не вибачився, а через пару місяців написав так ніби нічого не було. Напевне він просто привик до того що я пробачаю все. Після цього я змінилась, огризалась і не давала нікому права сказати мені слово. Ті люди, які бачили мене такою побажали мені повірити людям, але вони просто не відчували ту біль яку відчула я, тому вони не розуміли.. Те що я хочу сказати це ким би ви не були будьте собою. Не гордими, не безхребетними, не сволочами, не слабаками, не злими, але й не добрими. Можливо це прозвучить дивно та егоїстам живеться найкраще, а якщо ти не народився егоїстом то постарайся хоча б стати пофігістом.